ГЛУХІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕЕСАНДРА ДОВЖЕНКА – перший заклад вищої освіти педагогічного профілю в Україні.

Восени 1873 року під час відвідання Глухова міністром народної освіти Російської імперії Дмитра Толстого голова Глухівських земських зборів Іван Маркович, голова земської управи Федір Красовський, міський голова Глухова Нікола Терещенко та відомий громадський діяч Микола Неплюєв підняли питання розміщення у Глухові вчительського інституту.

12 березня 1874 року було ухвалене рішення про заснування в Глухові учительського інституту з трирічним терміном навчання, що здійснював би підготовку вчителів для міських училищ Чернігівської та Полтавської губерній. Про створення Глухівського учительського інституту повідомлялось у «Циркулярі по управлінню Київським навчальним округом» № 8 від серпня 1874 року. Першим його директором (до 1894 року) став інспектор народних училищ Київської, Подільської та Волинської губерній Київського навчального округу колезький радник Олександр Бєлявський. Він був учнем відомого педагога Костянтина Ушинського.

Офіційне відкриття Глухівського учительського інституту відбулось 21 вересня 1874 року. До інституту приймали лише чоловіків, які закінчили учительські або духовні семінарії чи гімназії. Втім, закінчення вчительського інституту не давало доступу до вищих закладів освіти.

Будівлю (нині – це 1-й корпус Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка) почали зводити 1874 року на місці з недобудованим мурованим корпусом земської лікарні та частиною садиби вартістю 20 тисяч рублів. Половину цієї вартості земству компенсувала міська дума. Цей мурований двоповерховий будинок, споруджений у першій половині XIX століття, було пристосовано до нових потреб і добудовано з лицевої сторони за проєктом архітектора Павла Шлейфера у 1874—1876 роках під наглядом молодшого архітектора Федора Тухтєєва.

Заняття розпочались 25 жовтня 1874 року. Кількість вихованців становила не більше 75, із них 60 – навчалося за державний кошт. Перший час, у 1874—1876 роках Глухівський учительський інститут розміщувався в приміщенні будинку Неплюєвих. Крім того, під час будівництва тимчасові приміщення інституту два роки розміщувались в будинках прогімназії, публічної бібліотеки та земського училища.

Згідно з «Положенням про учительські інститути» 1872 року інститут був закритим навчальним закладом із трирічним терміном навчання, де майбутнім учителям міських училищ надавались «необхідні наукові знання з навчальних предметів курсу початкових училищ, а з іншого боку – практичні вміння у викладанні». Випускники могли викладати практично всі навчальні предмети. Самі студенти обирали напрям або гуманітарних, або математичних наук.

Відповідно до Тимчасових навчальних планів і програм 1876 р. в учительських інститутах загальна історія відносилася до обов’язкових предметів разом із педагогікою, Законом Божим, російською і церковнослов’янською мовами, арифметикою, основами алгебри та геометрії, географією, кресленням, малюванням, чистописанням, гімнастикою. До необов’язкових відносилась співи та ручна праця, яка викладалась з 1888 р.

В учительському інституті склався потужний викладацький колектив: історик Іван Андрієвський (директор учительського інституту у 1894-1905 рр.), історик педагогіки Михайло Демков, український етнограф Іродіон Житецький, художники Василь Мохов, Олександр Шапорін (батько композитора Ю.Шапоріна) та ін.

Більшої уваги на вдосконалення освітнього процесу, оновлення навчальних планів, педагогічну і психологічну підготовку майбутніх учителів приділяв директор інституту Митрофан Григоревський (1909–1913). У 1909 р. було створено педагогічний музей. У цей час було введено до навчальних планів методики викладання низки предметів.

Педагогічну практику слухачі 3-го класу проходили у зразковому міському двокласному училищі при учительському інституті. Вона складалася з декількох етапів. Спочатку (у вересні) вихованці випускного класу щодня відвідували уроки вчителів цього училища. Вони обговорювали їх та аналізували у вигляді коротких письмових робіт. У жовтні вихованці проводили «пробні уроки», що не оцінювались. З листопада по квітень вони складали конспекти уроків та проводили «залікові» уроки, звітні заняття, де були присутні методисти інституту. Уроки завершувались груповими консультаціями. Звітні уроки проводились у присутності інших студентів групи, вчителя класу і викладача-методиста.

Зазначений заклад вищої освіти у м. Глухів неодноразово змінював назви і профіль підготовки спеціалістів: у 1874-1917 та 1937-1954 рр. – учительський інститут; у 1921-1924 рр. – інститут народної освіти; у 1924-1925 рр. – педагогічні курси; у 1925-1930 рр. – педагогічний технікум; у 1930–1933 рр. – інститут соціального виховання; у 1917-1921, 1933–1937 та 1954–2001 рр. – педагогічний інститут; у 2001-2009 рр. – педагогічний університет (постанова Кабінету Міністрів України № 504 від 16 травня 2001), з жовтня 2009 року – національний педагогічний університет.

Упродовж свого існування заклад підготував понад 30 тис. фахівців. Тут отримали вищу освіту чимало видатних діячів: український письменник і кіномитець Олександр Довженко (його ім’я заклад вищої освіти носить з 2008 року), академіки Сергій Шаповаленко, Федір Овчаренко та Микола Васильченко, українські спортсмени та учасники Олімпійських ігор Сергій Седнєв, Оксана Яковлєва і Тарас Шелестюк, українські письменники Степан Васильченко, Олексій Палажченко, Олексій Столбін, академік Сергій Сергєєв-Ценський (його ім’я заклад вищої освіти носив з 1977 по 2000 рік), білоруський письменник Янка Журба, українські вчені-педагоги Михайло Богданович, Микола Вашуленко, Костянтин Зеров, подружжя Дригусів та Никанор Ярошевич, український історик й педагог Дометій Онацький, український хоровий диригент Нестор Городовенко та багато інших.

Науково-методична діяльність випускників і викладачів сучасного університету значною мірою стала визначальною у процесі формування змісту початкової національної освіти. За підручниками «Математика для 1-3 (4) класів» (авт. Михайло Богданович), «Природознавство» (авт. Лідія Нарочна), «Буквар», «Супутник Букваря», «Читанка» тощо (автор Микола Вашуленко) навчаються учні початкових класів закладів загальної середньої освіти України.

Значного розвитку національний університет набув за часів незалежності України, а особливо упродовж першої чверті ХХІ століття, за ректорства Олександра Курка. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року Глухівському державному педагогічному університетові присвоєно звання Олександра Довженка. Рішенням Державної акредитаційної комісії від 2 липня 2009 року (протокол № 79), заклад визнано акредитованим за IV рівнем.

Згідно з Указом Президента України від 1 жовтня 2009 року №792/2009 за загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, заклад вищої освіти набув статусу національного.

Три з семи корпусів університету («Будинок Глухівського учительського інституту», «Глухівська чоловіча гімназія» та «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії»), в яких розміщені навчальні приміщення, входять до комплексу пам’яток архітектури національного значення (охоронний № 180031/3-Н) XIX століття – «Гуманітарно-просвітницький комплекс».

У структурі Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, який понад чверть століття очолює Олександр Іванович Курок, функціонують 2 навчально-наукові інститути (ННІ Педагогіки і психології, ННІ Філології та історії); 3 факультети (дошкільної освіти, природничої і фізико-математичної освіти, технологічної та професійної освіти); Відокремлений структурний підрозділ «Професійно-педагогічний фаховий коледж Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка»; відділ аспірантури, докторантури та наукової роботи; бібліотека; навчальний відділ; центр внутрішнього моніторингу та якості освіти; центр допрофесійної освіти, працевлаштування та додаткових освітніх послуг; центр інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційної освіти; відділ виховної роботи та молодіжної політики; навчально-методичний відділ; розвинена господарсько-фінансова структура; відділ кадрів; загальний відділ; бухгалтерія; відділ договорів та забезпечення; адміністративно-господарський відділ.

Координацію діяльності цих підрозділів університету за різними напрямами забезпечують проректори: перший проректор, проректор з науково-педагогічної роботи), проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язків.

Освітній процес в Університеті забезпечують 15 кафедр, де працюють 26 докторів наук, професорів, 80 кандидатів наук (докторів філософії), доцентів. Частка викладачів із науковими ступенями і вченими званнями за основним місцем роботи з кожним роком зростає і перевищує 80 %, що відповідає вимогам чинного законодавства з ліцензування та акредитації. 9  науково-педагогічних працівників Університету удостоєні почесного звання «Заслужений працівник освіти». Головою Наглядової ради визначено президента НАПН України Василя Кременя.

У закладі функціонують наукові школи: українського мовознавця та методиста, доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена Національної академії педагогічних наук Миколи Вашуленка; української науковиці, фахівчині в галузі технічної механіки, докторки педагогічних наук, професорки, Заслуженого працівника освіти України, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України Курок; доктора педагогічних наук, професора, Заслуженого працівника народної освіти України, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України Анатолія Кузьмінського; докторки педагогічних наук, професорки, Заслуженого працівника освіти України Людмили Бірюк; доктора фізико-математичних наук, професора, члена Нью-Йоркської академії наук Івана Качурика; доктора педагогічних наук, кандидата біологічних наук, професора Сергія Рудишина; доктора педагогічних наук, професора Григорія Луценка; доктора філологічних наук, професора Анатолія Новикова.

Освітній процес у закладі організовується на засадах студентоцентрованого підходу та спрямовується на реалізацію Концепції Нової української школи. В університеті провадження освітньої діяльності здійснюється за освітніми (освітньо-професійними та освітньо-науковими) програмами у межах таких спеціальностей та галузей знань: ОПС «Молодший фаховий бакалавр» – за 2 галузями знань, 7 спеціальностями; ОС «Бакалавр» – за 3 галузями знань, 6 спеціальностями (13 предметними спеціальностями, 3 спеціалізаціями); ОС «Магістр» – за 4 галузями знань, за 7 спеціальностями (10 предметними спеціальностями, 3 спеціалізаціями); ОНС «Доктор філософії» – за 3 галузями знань, 7 спеціальностями.

Діяльність аспірантури університету спрямовується на підготовку кадрів вищої кваліфікації за освітнім ступенем доктора філософії за спеціальностями А1 Науки про освіту; А3 Початкова освіта; А4 Середня освіта; А5 Професійна освіта; В9 Історія та археологія; D3 Менеджмент. Функціонує докторантура за спеціальністю 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А5 Професійна освіта.

Нині національний університет – заклад вищої освіти, діяльність якого базується на багатовікових традиціях та відповідає сучасним вимогам інформаційного суспільства, кращим зразкам вітчизняної вищої педагогічної школи України. Одним із напрямів функціонування є міжнародна діяльність, що реалізується через співпрацю із закладами вищої освіти Китаю, Туреччини, Ізраїлю (реалізація спільного міжнародного проєкту), Польщі, Великої Британії, Німеччини, Словаччини, Узбекистану та інших країн. Заклад вищої освіти постійно ініціює діалог із лабораторіями Інституту педагогіки НАПН України, державними інституціями, громадськістю, місцевим самоврядуванням, викладачі навчають не лише вітчизняних, але й іноземних здобувачів вищої освіти, а студенти реалізовують міжнародну академічну мобільність, продовжуючи історичну місію найстарішого педагогічного вишу України – підготовка висококваліфікованого, інтелігентного і вимогливого Вчителя – патріота України, провідника національних інтересів, носія загальнолюдських цінностей, конкурентоздатного у вітчизняному та європейському освітньому просторі.

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка в складних реаліях сьогодення гідно виконує свою історичну місію: здійснює підготовку вчителів, вихователів-патріотів, науковців-наставників, які є авангардом української молоді, юною інтелектуальною елітою нашої держави, гарантами формування української ментальності, носіями вітчизняних і світових цінностей, конкурентоспроможних на ринку праці. Університет, здійснюючи свою діяльність на кордоні з рф, став форпостом українськості, незламності, патріотизму й консолідації. Підґрунтям означеного є славні традиції та інновації закладу вищої освіти у підготовці педагогічних кадрів, які крізь призму століть забезпечують створення потужного професійного потенціалу, досягнення високої кваліфікації учасників освітнього процесу.

Андрій Гриценко,
доктор педагогічних наук, доцент,
директор Навчально-наукового інституту
філології та історії, доцент кафедри історії,
правознавства та методики навчання
Глухівського національного педагогічного
університету імені Олександра Довженка